Храм без купола, с крышей пологой,
Сиротливо стоящий вдали,
Он прижался стеной у дороги,
Где вечерние тени легли,
Здесь когда-то была колокольня
Слышен звон её был целый год,
Средь весёлого летом приволья
Шёл на Троицу Божий народ
Но пришли и снесли супостаты
Белый купол, колокола,
Новой власти кровавой Пилаты,
Проповедники ада и зла
И суровым лицом каменея
От бессильной и злобной тоски,
Они мрачно ругались и ели,
Крепкий спирт зажимал их в тиски
Купол взяли тросом, развалили
Вдоль дороги, что к речке вела,
И поспешно костры разводили –
Грели в пламени колокола…
Мы теперь собираем обломки
Той былой христианской весны,
Чтоб хранили и знали потомки
Неприкаянной, грешной страны.
Комментарий автора: После поездки в одну малонаселённую деревню Вилегодского района, Архангельской области, где я видел этот храм, написал эти стихи. Но сейчас уже лучше, он восстанавливается, хотя и с трудом.
Денис Золотовский,
Коряжма, Россия
Живу в Архангельской области, крещён с 2000г. в нашей местной церкви, православный христианин. e-mail автора:gefest2@atnet.ru
Прочитано 9911 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
