Люблю я Луцьк — мій Лучеськ — на світанні,
Коли весна — і дихати превільно.
Он кірхи хрест, а он костелу бані
Вітають всіх, киваючи прихильно.
А замок Любарта, цей древній богатир,
Уже в літах, та чутно в ньому силу.
Він дивиться залюблено на Стир —
На річку-подругу стареньку і змілілу.
І, мабуть, згадує ті дні, коли вона
Стрічала перша воїнство вороже,
І вірила, що замкова стіна
Все зло на світі зупинити може.
На вулицях каштанові свічки,
А липи кучері розчісують зелені,
Газонів малахітові стрічки
Врочисті, загадково небуденні.
Мій добрий Лучеську — мій Луцьку дорогий —
Небесний Садівник тебе кохає,
Так щиро любить — й одяг золотий
Тобі на плечі ніжно накидає.
Комментарий автора: Коли їхати по вулиці Ковельській у бік центру м. Луцька, то на мосту через Стир справа відкривається чудовий пейзаж з куполами храмів, потім відкривається зору башта замку Любарта. Трава. Дерева. В ранковому промінні все виглядає пречудово.І я розумію, що це руки мого Господа!
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Прочитано 17342 раза. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Без Маски…, в Пред-Верии - Сказки… - Лялин Андрей Владимирович (LAVScan) Лишь некоторые из Ангелов могут Являться Человеку в ином (более привычном для него) Обличии, лишь для того, чтобы не сжечь Несовершенную Человеческую Природу Огнём Своего Ослепительного Божественного Света…
Чаще всего тот, у кого нет Истинного Лица, - носит Лживую Маску, под которой Вечно прячет собственную Личину…
Независимо от того, Маска ли это…
… Видимого Участия …
…Показного Добронравия…
…Лживой Сердечности…
…или Утерянной Навсегда Веры…
ВСЁ ЭТО, МАСКИ - БЕЗРАЗ-ЛИЧИЯ, БЕЗ-ДУШИ-Я и БЕЗ-СЕРДЕЧНОСТИ, которыми можно обмануть лишь Духовно Слепых Невежд…
Человека же Истинно Верующего, обмануть – НЕВОЗМОЖНО, ибо Истоки его Веры берут своё Начало не в Глазах, Разуме или Дани Времени, а лишь только в его Высшей Духовности, Милосердно Пожертвованной и Принесённой ему в Дар - Самим Создателем…
Смотрите Пристальнее, своими Сердцами и Душами… и Вы – Увидите ЛжеИстину Многих Тех, кто за собою Манит Других, но НИЧЕГО не может Дать им, кроме – Забвения, Безверия, Порока или Греха…
Наши Глаза – Во Истину Духовны, ибо в них – Свет Наших Божественных Душ!!!
